romchyk (romchykd) wrote,
romchyk
romchykd

Похід на Сивулю.

Похід на Сивулю.
Засидівся я вдома, захотілося якогось адреналіну та навантажень на свою дупу. От і вирішив піти в трек по Карпатах. На превелику вдачу, мій тайський друг Саша Левицький погодився піти зі мною. Точніше, взяти мене в трек. Він по цьому маршруту проходив вже три-чотири рази і маршрут знав супер.
Маршрут:
Гора сивуля знаходиться в Горганах, висота 1836 м. На гору йдуть кілька маршрутів і я вибрав найлегший, з села Максимець. Від кінця села, до вершини Великоі Сивулі приблизно 17 км. Маршрут йде через Малу Сивулю, але я вирішив іі обійти, бо міг здохнути і по часі могли не встигнути.)))
В перший день, ми стартонули від краю села в 18:00 і пройшли три години до стоянки. Там розбили намет, повечеряли і лягли спати.
Зранку прлкинулись, поснідали і пішли вверх до вершини. Приблизно в 13:00 ми були на Великій Сивулі, на позначці 1836 м. Відпочивши і перекусивши, ми пішли додолу. По дорозі вниз, ми пройшли по хребту ще кілька вершин і до 18:00 дойшли до другого місця нічлігу.
На ранок, о 10:05 ми вийшли і пішли вниз до села Стара Гута і через 4 години дійшли до автобусноі зупинки.
В результаті, за три дні ми пройшли (з перекурами, привалами, обідом) 15 годин і приблизно 35 км.
Стоянки:
На маршруті, на протязі 35 км, є лише 3-4 пункти, де є джерело з водою і рівна поляна для намету. Тому, коли йдеш по лісах-горах, вибору для нічлігу нема. І мусиш йти до того місця, де є "стоянка".
На першій стоянці ми були самі, а на другій стоянці, було більш як п'ять компаній. Біля води інколи була черга, а хто прийшов останній, мусив ставити намет в гіршому місці. Я вже мовчу, про збір дров.)))
Маршрут дуже добре помаркований, кожні 30-50 метрів є позначки і кожні 10 км. є карти з вказівниками напряму маршруту. При хорошій фізичній формі і досвіді походів, цей маршрут можна пройти значно швидше. Де писало " туди 1,5 годин", ми йшли дві години. Якби Сашко йшов з таким самим "лосем", як він, то ці " півтори години" вони би пройшли за 1:15. А весь маршрут за 11-13 годин.
Складність:
Маршрут вважається " середньоі складності". Не знаю чому, можливо через те, що він 2-3 денний. Насправді він є досить легкий, якщо я його пройшов.
Перший підйом, на початку маршруту був одним з найважчих. Не знаю чому, пізніше були досить складні ділянки, але перший підйом мене виснажив. Можливо організм дохляка-лодиря на початках бореться і ниє " нафіг, нафіг ті гори, я здохну, я не вийду....завтра ваащє помру", а потім організм звикає і втягується. А може, пізніше відкривається друге і третє дихання і стає легше???
Другий день дійсно складний. Йти треба по каміннях, весь час вгору. Найскладніше, по ділянці горганів. То такі каміння, різних розмірів, від розміру цегли, до розміру холодильнику. І по таких каміннях карабкаєшся, або скачеш як козел. На таких каміннях, ногу підвернути, як два пальці обісцяти, особливо якщо ти дохлий чайник. Є каменюри шпичасті, як піраміди, а є живі, які під ногою хитаються.
Донизу по таких каміннях перти не легше.
Добре, шо я взяв трекерські палки. Без палок, я би не пройшов. На кам'яних ділянках, місцями я використовував ще й руки, коліна і навіть дупу.
Але найважче трек дався Саші. Мало того, що він тігнув намет, більшу частину іжі, свою воду і мою воду... Кожні 10-15 хв. йому доводилось зупинятися, щоби чекати на мене. Та найважче те, що він двайціть раз на день мусів відповідати на запитання "А ше скільки?", " А ще довго до води?", "А ще багато підніматись?", " А ще далеко до вершини?". Я бачив, який він втомлений і мені було його шкода. ))))))))))
Красота:
Горгани, це така ділянка Карпат, де є кам'яні розсипи ділянками 100х50 метрів, або 200х100 метрів. Посеред лісу чи ягідних полян кам'яні оазиси. Таке якби величезний самосвал на мільйон тонн, висипав кучі каміння в лісі.
На початку підйому і в кінці спуску, по боках стежки тягнуться поляни моху, по 10-20 метрів, наче в якійсь казці.
На хребті, нижче Сивулі, в районі вершин Лопушна (1722) і Боревка (1695), з каміннь-горганів зроблені укріплення, фортифікаційні споруди.
В одному місці, кам'яні стіни подібні на міні-Мачу-Пікчу.
На жаль, фотографій я зробив мало. Було важко йти і часу було не багато, особливо натхнення. В облом було зупинятися, діставати мобілу і фоткати.
Срач:
Маршрут дуже популярний і там на вихідних масса народу. Поки ми "обідали" на вершині Сивулі, зустріли близько десяти чоловік.
Дуже сумно, що кляті москалі засрали всі Карпати. Колись іх засирали комуняки, потім регіонали, але зараз немає ні тих ні тих, тому гори засирає Путін з москалями. На висоті 1836 м, на Сивулі Сашко знайшов порожню пляшку від конь'яку, на кожній стоянці можна побачити купи бляшанок, пластику чи пляшок зпід пива чи водки. Москалі приносять бухло і закуску в гори і тару лишають на полянах. На місці вогнищ трапляються пакети зі сміттям. Вздовж стежок можна назбирати пакети від печива, снікерсу, чіпсів.... Курва, украінець на таке не спосібний. То всьо кляті москалі. Коли ж той путін здохне і Карпати нарешті очистяться????
Погода:
З погодою мені страшенно повезло. Дякувати Богові, перший день було сухо і сонячно. Другий день вже при спуску, збоку гриміло і за спиною нас доганяла чорна хмара. Коли ми доходили до стоянки, почало чуть накрапати, коли ми поставили намет, загриміло-заблискало і пішов дощ. Але...гроза тривала годину, на ранок все майже підсохло і не було болота-каші.
На крайній ділянці, перед с. Стара Гута, треба переходити потік, і коли сухо, то потік можна перейти по каміннях. Якби був тривалий дощ, то підйом по слизьких каменюках-горганах, слизькому болоті і брід річки яка би піднялась, мій трек би був армагеддецом. Саша казав, що він пару раз там проходив в дощ....Триндєц.)))))
Велика подяка Олександру!!!!! Без нього я би того не побачив і не відчув.
Не дивлячись на моі "нуйогонафігтігори", і " якогохєраясюдапопер", я задоволений на всі 100%. Моя дупа, ноги і руки відчули конкретну нагрузку і я в черговий раз собі доказав, що life is beautiful!!!, а моі фізичні дані не такі вже й погані.)))
Кожен украінець повинен відвідувати Карпати хочаб раз на два-три роки, кожен мешканець західноі Украіни зобов'язаний щороку раз-два відвідувати наші гори. Звичайно, якщо людина дуже бідна, чи інвалід, то це складно. Але воно того варто.
Треба насолодитись Карпатами, поки Путін з москалями іх не вирізали і не засрали остаточно.
Tags: Карпати, Україна
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 9 comments